До побачення, телебачення!

Драмеді про залаштунки вітчизняного телебачення

Телевізор — один із соціальних деміургів, він конструює дійсність. Це голка, яка лусне вашу бульбашку і несподівано боляче вколе. Доки креативний середній клас користується пультом лише для зміни температури в кондиціонері, телевізор розказує вашій сусідці, коли міняти долари, продукує мас-маркетних кумирів, створює та руйнує президентів.

Віра Дорош зростає у родині, де на три кімнати вдвічі більше телевізорів, а правда змінюється залежно від телеканалу. Вимогливість і жорстокість для неї — виховна норма, а завжди бути кращою — єдиний спосіб заслужити любов. Одного дня через збіг обставин підлітка Віра отримує в руки мікрофон регіональних новин. Так починається трагічний, але водночас і комедійний шлях дівчинки, яка мріє про славу у світі українського телебачення. Компроміси із совістю, курйози, домагання, спокуси і ризик — в її історії ви прочитаєте усе, що передує прямому етеру. Усе, що не покажуть у вечірніх новинах.

Чому варто прочитати книжку «До побачення, телебачення!»?
Інтервʼюерка ютуб-каналу “Це ніхто не буде дивитись”, співавторка подкастів “Палає” та “Асиметрія”, популяризаторка читання й колишня журналістка-новинарка Емма Антонюк розповідає смішні, драматичні, скандальні і захопливі історії про телевізійні будні.
Комедійно-драматична історія дорослішання між екранами телевізорів, затягнутим паском “виховання” і мрією потрапити по той бік екрану.
Гострий соціально-побутовий роман, що вміщує домашнє насилля, абсурд медіасвіту і великі мрії про славу до епохи соцмереж.
Для шанувальників “Щоденника Бріджит Джонс” Гелен Філдінг, “Сьомги” Софії Андрухович, “Твоє, моє, інше” Ольги Карі та “Шахмати для дебілів” Михайла Бриниха.

Зверніть увагу: У тексті твору присутні фрагменти/діалоги російською мовою, що є художнім прийомом для автентичного зображення мовного середовища, у якому перебувають герої.